Наукова бібліотека імені М.В. Довнар-Запольського

Патріотичний захід «Свічка, яка ніколи не згасає»28 Листопада 2022р.

24 листопада 2022 року в Науковій бібліотеці імені М. В. Довнар-Запольського КНЕУ імені Вадима Гетьмана відбувся патріотичний захід «Свічка, яка ніколи не згасає» ( до 90-річчя початку Голодомору  1932–1933 років). Учасники заходу переглянули документальні фільми Інституту національної пам’яті, прочитали вірші, виступили зі спогадами. А також, переглянули фото експедиції на Соловки, присвяченій пам’яті жертв політичних репресій, в якій приймала участь наша співробітниця.

            

Вітання письменниці Антоніни Листопад до заходу "Свічка, яка ніколи не згасає", який відбувся у Науковій бібліотеці імені М.В. Довнар-Запольського КНЕУ імені Вадима Гетьмана 24 листопада 2022 року.

23 листопада 2022 року Божого ДОРОГА УКРАЇНО! РІДНІ МОЇ УКРАЇНЦІ!

Від сьогодні в Україні три дні будуть горіти Свічки Пам'яті...

Скорбної Пам'яті Жертвам Навмисного Голодомору 1932-33 року.

Маємо нині Дев'яносторіччя від початку того Страшного Голодоморного Геноциду, створеного Совєтською Москвою, який забрав Життя, більше, ніж ДЕСЯТИ МІЛЬЙОНІВ УКРАЇНЦІВ.

Найстрашніша смерть - саме від голоду, найжорстокіша, найстраждальніша, найболючіша, потворна і цинічна! Коли їв би землю і гриз би стіни, коли вбив би одну дитину, аби спасти вареною чоловічиною ще чотирьох малоліток. Про себе матері не думали... Але, як страшно, як неймовірно тяжко дивитися, як вмирають твої голодні діти!

Ми, Українці, ніколи нічого не забудемо! Наші гени найпам'ятливіші! В 1992 до 70-річчя Голодомору мені вдалося видати мою Книгу "ЗНЯТІ З ХРЕСТА - п а р а с т а с - 32-33" Приїхала з Донбасу і зробила Вечір Пам'яті в Київі, в Національній Спілці письменників України. Співали "Золоті Ключі", грала на бандурі і співала нашу скорбну пісню "БІЛА МОЛИТВА БРАТИКА" молода львів'янка Віта Лукасевич. Були на вечорі навіть живі свідки того Голодомору.

- Діду Якиме, Ви тута? - Тута - відгукнувся і встав дід Яким.

Були на вечорі студенти, кияни, письменники... І навіть Ліна Костенко.

А зараз мене запросили до Київа, в Київський Національний Економічний Університет імені Вадима Гетьмана. Зараз я зі студентами, викладачами, співробітниками в університетській бібліотеці на уроці Пам'яті "СВІЧКА, ЯКА НІКОЛИ НЕ ГАСНЕ...". Присвяченому 90-річчю від початку Голодомору 32-33 рр

Воробйова Людмила Василівна. Доктор філософії, доцент, кандидат економічних наук. Саме вона зателефонувала мені. Моя добра давня знайома. Ще з 2008 року, коли їздили на Соловки в делегації від Інституту Національної Пам'яті. Перший раз я була на Соловках у 2003 році, тоді ми їхали з Мурманська кораблем "Клавдія Єланська" з очільницею Мурманської Української діаспори Наталею Литвиненко-Орловою. Ці поїздки й народили мою поетичну епопею "СОЛОВКИ"

Коли, як не в такий Скорботний Ювілей підводити підсумки і говорити відкриту поранену Українську Правду?!

Росія - наш споконвічний кат і гнобитель. Не маючи навіть іменника для назви свого народу, сурогатна байстрючка, яка знайшлася в бурятських чи в мордовських болотах, так і не вдостоїлась в Господа свого іменника, зосталась в історії сірим прикметником - рускіє.

Присусідилася до нашої України, присмокталася, як п'явка і почала красти в нас все, починаючи з назви Київська Русь і русичі.. Початки довгі, безсоромні і криваві... Але ми - свідки 19-го Століття. Того, що бачили і відчули самі! Як не ми, то наші батьки і діди. Зробивши свою Диявольську Революцію, Росія зреклася Бога і Віри. Тільки не Царя! Царем Москви став Справжній Сатана. І почалося пекло на нашій райській землі...

Найперший казан - колективізація. Забрали в Українських селян землі, садиби, худобу. І створили концентраційний колгоспний табір з порожніми трудоднями. Українські раби годували всю жадібну і голодну імперію.

Вона добре віддячила. Жорстоким голодомором, небаченим і нечутим навіть в рабовласницькі часи. Друга Світова війна. Україна між двома котлованами. Німецьким фашизмом і московським ярмом. Скільки живу, стільки думаю. Якби Україна зосталася під німецькою окупацією, їй би було набагато краще. Ми все ж таки були б з Європою, в європейському середовищі.

Саме в Україні - географічний Центр Європи. А ми - століттями під азіатами... Тотальна русифікація, денаціоналізація, безбожність і сатанізм. Соловки, Сибір, Магадан, Хабаровськ, Мордовія... Там поліг Цвіт Української Нації. Але не втратилося сім'я! Ми дочекалися. Імперія розпалася. Нарешті, Незалежність! Радість, ейфорія. Всесвітні Форуми Українців!

А нічого не клеїться. Нема Справжніх, Мудрих, Чесних Пастирів! Всі - із Минулого! Молодь - ще малеча. На троні, ми самі їх понасаджували, - одні БЕЗІМЕННИКИ. Все роздарували. розкрадали, привласнювали.... Так подарували Росії свою зіницю ока, свій головний захист - ядерну зброю. Наші Громадянські Владики творили лише собі український рай. Заводили маєтки, скуповували заводи, тішилися конюшнями і пасіками, золотими унітазами, в золотій смердоті і тонули, золото запаху не вбиває. Прикидалися найкращими псевдоукраїнцями, а крали найбільше. Вдень "любили" Україну, а вночі цілувалися по телефону з московським царем. Саме при них зайшло найбільше російських офіцерів в нашу Українську Армію. Народ йшов на Майдани. Міняли шило на мило.. Українська Армія зникла саме при найпалкіших лжемовцях.

Путін зайшов в Крим і в Донбас, як в свій дім. Ніхто не зупинив, не зачинив перед носом двері. Напевно, були помічники-однодверники, які ті двері перед ним і відчиняли. Почалася війна гібридна, безконечна. А Головнокомандувачі далі лизали московські п'яти.

Не витримала - здригнулася Українська Земля. Проснулися і заговорили Українські гени. Застрочили автомати, з'явилися танки. І справжні танкісти. Піднялися в Небо наші ракети і дрони. Проявилася надзвичайна Рідність і Відданість. Ми здивували Світ. І почали ПЕРЕМАГАТИ!

Росія - уже мертва. Путін і в пекельному своєму сні не міг уявити, що потерпить таке фіаско. У гітлерів усіх - один кінець.

Тепер я вірю, що таки здійсняться пророчі слова болгарської провидиці Ванги, які вона сказала тернопільчанці Надії Плющ.

- А твоя Україна прекрасна. Ти навіть не уявляєш, яке у неї прекрасне Майбутнє! Можу сказати зараз впевнено, не будучи Пророком, Україна переможе в цій страшній війні і стане Епіцентром Новітньої Європи, яку вона спасе від російської навали. Більше того, Україна створить Нову Організацію Всіх Земних Народів. Без всякого вета, зі справедливістю і праведністю.

П А Р А С Т А С - 33

...От Ярина йшла і впала. І я бачила, як її,
мертву, гризли собаки
Дроздовська Христя
Яринонько, Домно, Палазю...
Куди Ви несете Хрести?..
З Європи сміялася Азія.
Замало Голготу звести.
Ще треба її покропити...
Не дощик - селянськая кров!
Гордію, Юхиме, Микито...
Де гордість Вкраїнських дібров?!
Прокопе, Корнію, Макарцю...
Коріннячко сохне в землі.
Уляно, Онисю, Одарцю...
...Ні свічечки в сивій імлі.
Скипілася в крем'яхи глина.
Луна - в гостроверхі Віки.
Меланко, Секлето, Килино...
Де Ваші святі рушники?
Васильки де Ваші?
Й Петруні!
Здригнувся покривджено Час.
Ликеро...
Харитю...
Марфуню...
ВІДПРАВЛЮ
У С І М  П А Р А С Т А С.
січень 1992 р.

БІЛА МОЛИТВА БРАТИКА

Ті маленькі рученьки, простягнуті до Бога.
Маленький братик, умираючи, просив Бозю:
"Дай хоч одненьку картопельку..."
Гурська Антоніна
Бозю!
Що там у Тебе в руці?!
Дай мені, Бозю, хоч соломинку...
Щоб не втонути в Голодній Ріці.
Бачиш, мій Бозю, я - ще дитинка.
Ще б підрости, хоч би трохи, бодай...
Світу не бачив ще білого, Бозю.
Я - пташенятко, прибите в дорозі.
Хоч би одненьку пір'їночку дай!
Тато і мама - холодні мерці.
Бозю, зроби щоби їсти не хтілось...
Холодно,Бозю.
Сніг дуже білий.
Бозю, що там у Тебе в руці?..
лютий, 1992 р.

СТРАСТІ

...А одне дівча підповзло до вікна
і жалібно просить:
"Тьотю, відріжте мені пальчика,
я його з'їм, а то він не перекусується..."
Кадюк Віра
Є страсті Господні.
І страсті земні...
Чомусь їм немає кінця!
...Дитячі ті пальчики. В тому вікні!
Не перекусуються...
Страшний аргумент. В діалекті арго...
Хоча би пристойного хоч півслівця.
Холоне уява від страху того!
Не перекусується!
Найбільше прокляття. З прокльонів усіх!
...Ні матері і ні вітця.
Нам гризти
Віками той збурений гріх.
Не пе-ре-ку-су-єтся!
січень 1992 р.

 

НІМІ ПОДОЛЯНКИ

В нашій Андріяшівці померло
більш як 700 душ. Із тисячі.
Сущук Домна
Коло тину - щоніченьки тіні.
І черешні, неначе монашеньки.
Кожна стежка закутана в іній.
То все душі твої, Андріяшівко!
Не зогрітися їм і на Трійцю...
На Великодень - не розговітись.
Все забрали у них силоміццю.
Ну, а свідок, - один лише вітер.
Як він стогне що Божого ранку.
І гасає по білих ромашеньках.
Коло Хати - німі подолянки.
...То все душі твої, Андріяшівко.
березень 1992 р.

 

ВІД І М Е Н И - В С І Х...

Світите тим, хто іде.
Ви, упавші!
Світиться жовта земля. Через груди!
Ми присягаємо Пам'яті Вашій:
Більше т а к о г о не буде!
Сльози, як роси. Над білим степом!
Котиться спомин. По скрентах!
Ми присягаємо чорним крепом...
На - жовто-блакитних лєнтах!
Гляньте: живі нащадки!
Третє встає покоління.
.Ми присягаємо віном і спадком.
Ми присягаємось нашим корінням.
Листям своїм... І кроною!
Міцно стискаєм долоні.
Київською клянемось короною!
Буде сяяти Правда.
На троні!
Буде цвісти Українська Сила.
Будуть родитися діти.
Ми добре вмирати навчились.
Будемо ВЧИТИСЯ Ж И Т И!!!
24 листопада - к о ж н о г о року
Написано 24.11.2012. Полтава

І тут же виголошено на Мітингу

А тепер, бачу Ваша аудиторія - т а к а МОЛОДА!

А чи знаєте, Молоді Люди, що Ви - найкраща молодь у Світі. Я дуже люблю нашу Молодь. Я вірю в неї. Колись я взяла відрядження в Спілці письменників і поїхала на Другу "Червону Руту" в Запоріжжя. І була зачарована нашою Молоддю.. З тих пір Ви для мене - найкращі і найвірніші сини і дочки нашої України.

Ваша вроджена інтелігентність, щира привітність, духовна щедрість, вища толерантність, культура високого ґатунку, національна гідність, відкриті серця... Ви, молоді, набагато кращі за нас, старших. Я була з Вами на Майданах, я дивилася у Ваші очі. Ви справжні Діти Своєї України!

ОДА ВКРАЇНСЬКІЙ МОЛОДІ

Буде кувати Вічна Зозуля.
Немає Вищого Злету!
..Цілуєтеся ...із кулями,
Тиснучи на гашетку.
Одухотворений змиг.
І найпрекрасніші лиця!
Замість стилета і книг
В руках - вогнемети й рушниці.
Ви - саме і є та Європа!
!Горить і сніг, і стерня.
Обіймаєтеся з Цілим Фронтом!
В гарячих окопах щодня...
Тисячі імортелей...
Тепла немеркнуча криця.
Серце Ваше, мов Скеля!
Не зрушити з Рідного Місця!
Ви - Молодь!
Ви - наші Росточки...
В душі - Україна. І в голові!
Вкраїнські Сини і Дочки,
Сьогодні -
Спасаєте Цілий Світ!
Буде кувати Вічна Зозуля.
Немає Вищого Злету!
21.11. 22 р.